ЮРИДИЧНА ДОПОМОГА
постраждалим від війни
Безкоштовна юридична допомога громадянам та бізнесу з питань, пов'язаних з військовою агресією, її наслідками та воєнним станом.
Гаряча лінія для дзвінків в будні з 9:00 до 18:00 — 080 033 58 18
нашими юристами
Поширені запитання
Примусове вилучення транспортних засобів під час війни
Власники (зокрема, суб’єкти господарювання) транспортних засобів ставлять їх на облік в військових комісаріатах.
Стаття 6 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює, що під час дії особливого періоду, власники транспортних засобів мають військово-транспортний обов’язок, який полягає в безоплатній тимчасовій передачі транспорту на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань. Такий обов’язок мають і фізичні особи.
Порядок реалізації цього обов’язку встановлюється Положенням Кабінету Міністрів України Постанова від 28.12.2000 №1921.
Проте, під час діє правового режиму воєнного стану, вилучення транспортних засобів відбувається відповідно до інших правил, які встановлені Законом «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012. І для рухомого, і для нерухомого майна порядок вилучення однаковий. Особливості передбачені лише для оборонних підприємств, майно яких вилучається з дозволу Ради національної безпеки і оборони України.
Зараз, відповідно до статті 4 цього Закону, рішення про примусове вилучення приймається військовим командуванням і має бути погоджено державною адміністрацією або виконкомом місцевої ради.
Також встановлено, що якщо у населеному пункті ведуться бої, то вилучення здійснюється без погодження із державною адміністрацією або виконавчим комітетом місцевої ради.
Про вилучення майна складається акт, форма якого встановлена Кабінетом Міністрів України. В цьому акті зазначається погоджена ціна вилученого майна. В ідеалі, має бути залучено професійного оцінщика, але його відсутність не впливає на процедуру вилучення майна. Саме після підписання цього акту виникає право державної власності.
Для отримання компенсації вартості вилученого майна, його колишній власник має звернутися із відповідною заявою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна після припинення правового режиму воєнного стану. Якщо майно після завершення дії воєнного стану зберіглося, то для його повернення необхідно звертатися до суду.
Відповідь надана адвокатом Семеном Яценком
Вимоги щодо в’їзду домашніх тварин до США та Нью-Йорка з України.
За лінком ви можете ознайомитись із вимогами, яких необхідно дотримуватись при в'їзді до США із домашніми тваринами.
Призов за мобілізацією осіб, яким релігія забороняє тримати в руках зброю – незаконний
Відповідно до статті 35 Конституції України, якщо виконанню військового обов’язку особи перешкоджають її релігійні переконання, то така особа має право на альтернативну (невійськову) службу. Але проблема в тому, що Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 №1975-ХІІ стосується виключно строкової служби, і не регулює правовідносини під час дії воєнного стану.
Але це не означає, що таких осіб можна мобілізовувати. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Саме тому якщо особа, яка є прихожанином релігійної організації, яка включена до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 №2066), то вона не може бути призвана, у тому числі за мобілізацією. Право на альтернативну службу дійсно може бути обмежено під час дії воєнного стану – але такого обмеження наразі не було введено. Варто звернути увагу на те, що ключовим питанням є «істинність релігійних переконань». Зокрема, якщо особа готова піти до в’язниці, аби не порушити релігійні заборони – то така її відкрита поведінка чітко підтверджує цю істинність.
В деяких випадках таких осіб намагаються «мобілізувати» у статусі військових капеланів. Але це є нонсенсом, оскільки Закон України «Про Службу військового капеланства» чітко встановлює правові підстави та порядок залучення церковнослужителів до капеланської діяльності, і їм заборонено видавати зброю та набої.
Відповідь підготовлена адвокатом Семеном Яценком
Бронювання працівників
Відповідно до статті 25 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», роботодавці можуть на період воєнного стану бронювати працівників. Це здійснюється для виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі працівники отримують відстрочку від мобілізації.
Процедура мобілізації не зовсім зрозуміла, оскільки багато нормативно-правових актів мають гриф «для службового користування». Зокрема, Інструкція про організацію в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) має цей гриф (Наказ від 08 листопада 2016 року № 595/ДСК). Але один наказ про внесення до неї змін – цього грифу не має. Також стаття 25 Закону «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» передбачає наявність переліку професій і посад військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню. Зрозуміло, що навіть якщо цей перелік і існує, то він засекречений.
Закон України «Про оборону» у статті 15 визначає повноваження організації бронювання за виконавчими органами органів місцевого самоврядування. При цьому, Кабінет Міністрів України організовує це бронювання відповідно до статті 12 Закону «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану» визначає, що пропозиції до бронювання працівників подаються в електронному або паперовому вигляді до Міністерства економіки України. При цьому, ця пропозиція вже повинна бути погоджена із Міністерством оборони України.
Пропозиції бронювання подаються виключно від органів влади. Тобто, окреме підприємство не має права подати свою пропозицію до Міністерства економіки України.
Стаття 1 згаданої Постанови КМУ визначає, що бронювання здійснюється не лише з метою забезпечення потреб органів влади, але і підприємств, установ, організацій, і для задоволення потреб не лише Збройних Сил, інших військових формувань, але і населення. Тому необхідно, аби з пропозицією бронювання працівників в інтересах конкретного підприємства звернувся до Міноборони та Мінекономіки якийсь державний орган. Як варіант, цим органом може бути, відповідно до статті 15 Закону «Про оборону», виконавчий орган місцевого самоврядування.
Відповідь підготовлена адвокатом Семеном Яценком
Долучайтеся до надання правової допомоги
Закликаємо правників долучатися до ініціативи АПУ з надання безкоштовної юридичної допомоги громадянам та бізнесу!
Заповнити анкетуДопоможіть нам робити нашу спільну справу
Банківські реквізити
EURO
USD
Застереження!
Цей сайт має виключно інформаційно-просвітницький та рекомендаційний характер для населення і не є повноцінною юридичною допомогою. Асоціація правників України, її консультанти та волонтери не несуть відповідальності за надані рекомендації та правову оцінку ситуації.
Звертаючись на «Гарячу лінію правової допомоги Асоціації правників України», Ви автоматично і однозначно погоджуєтесь, що ознайомились з даною інформацією і не матимете жодних претензій до АПУ, її консультантів і волонтерів.
Повноцінна правова допомога надається адвокатурою України у порядку, визначеному законом. У разі необхідності отримання такої допомоги, просимо звертатись до адвокатів, які продовжують працювати у Вашому регіоні.
Запитайте наших юристів
Консультуємо з питань війни та її наслідків
Про АПУ
Асоціація правників України (АПУ) – всеукраїнська громадська організація, заснована у 2002 році, що об’єднує більше 6 тисяч правників у сильну та впливову професійну спільноту, яка є потужним голосом правничої громади нашої країни.
Асоціація правників України ставить перед собою завдання розвитку юридичної професії, удосконалення законодавства, впровадження етичних стандартів, захисту професійних прав членів АПУ та прав людини загалом.
Асоціація правників України радо вітає всіх однодумців та запрошує приєднуватись до нашої організації, щоб разом втілювати задуми у життя. Сподіваємося, що наші принципи і завдання відповідають вашим уявленням про майбутнє української правничої професії.