Поширені запитання

Відповідно до статті 35 Конституції України, якщо виконанню військового обов’язку особи перешкоджають її релігійні переконання, то така особа має право на альтернативну (невійськову) службу. Але проблема в тому, що Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 №1975-ХІІ стосується виключно строкової служби, і не регулює правовідносини під час дії воєнного стану.

Але це не означає, що таких осіб можна мобілізовувати. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Саме тому якщо особа, яка є прихожанином релігійної організації, яка включена до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 №2066), то вона не може бути призвана, у тому числі за мобілізацією. Право на альтернативну службу дійсно може бути обмежено під час дії воєнного стану – але такого обмеження наразі не було введено. Варто звернути увагу на те, що ключовим питанням є «істинність релігійних переконань». Зокрема, якщо особа готова піти до в’язниці, аби не порушити релігійні заборони – то така її відкрита поведінка чітко підтверджує цю істинність.

В деяких випадках таких осіб намагаються «мобілізувати» у статусі військових капеланів. Але це є нонсенсом, оскільки Закон України «Про Службу військового капеланства» чітко встановлює правові підстави та порядок залучення церковнослужителів до капеланської діяльності, і їм заборонено видавати зброю та набої.

Відповідь підготовлена адвокатом Семеном Яценком

Відповідно до статті 25 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», роботодавці можуть на період воєнного стану бронювати працівників. Це здійснюється для виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі працівники отримують відстрочку від мобілізації.

Процедура мобілізації не зовсім зрозуміла, оскільки багато нормативно-правових актів мають гриф «для службового користування». Зокрема, Інструкція про організацію в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) має цей гриф (Наказ від 08 листопада 2016 року № 595/ДСК). Але один наказ про внесення до неї змін – цього грифу не має. Також стаття 25 Закону «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» передбачає наявність переліку професій і посад військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню. Зрозуміло, що навіть якщо цей перелік і існує, то він засекречений.

Закон України «Про оборону» у статті 15 визначає повноваження організації бронювання за виконавчими органами органів місцевого самоврядування. При цьому, Кабінет Міністрів України організовує це бронювання відповідно до статті 12 Закону «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану» визначає, що пропозиції до бронювання працівників подаються в електронному або паперовому вигляді до Міністерства економіки України. При цьому, ця пропозиція вже повинна бути погоджена із Міністерством оборони України.

Пропозиції бронювання подаються виключно від органів влади. Тобто, окреме підприємство не має права подати свою пропозицію до Міністерства економіки України.

Стаття 1 згаданої Постанови КМУ визначає, що бронювання здійснюється не лише з метою забезпечення потреб органів влади, але і підприємств, установ, організацій, і для задоволення потреб не лише Збройних Сил, інших військових формувань, але і населення. Тому необхідно, аби з пропозицією бронювання працівників в інтересах конкретного підприємства звернувся до Міноборони та Мінекономіки якийсь державний орган. Як варіант, цим органом може бути, відповідно до статті 15 Закону «Про оборону», виконавчий орган місцевого самоврядування.

Відповідь підготовлена адвокатом Семеном Яценком

У першу чергу комплектування бойових військових частин проводиться за рахунок резервістів, колишніх учасників АТО і ООС, з поступовим нарощування чисельності підрозділів за рахунок вже відслуживших військовослужбовців та військовозобов’язаних.

Мобілізованих, які не проходили військової служби на першому етапі направляють для здійснення відповідної фахової підготовки до навчальних центрів (навчальних закладів), після завершення якої, вони вибувають для комплектування підрозділів, що ведуть бойові дії.

У зв’язку із ситуацією, яка склалася в державі, підготовка рядового та сержантського складу в навчальних центрах проводиться за скороченими термінами (без зниження якості навчання) та складає від 7 до 20 діб (в залежності від складності спеціальності).черг

Втім, якщо вас без навичок володіння зброєю та підготовки направили на передній край, повідомте про це на телефони гарячої лінії. Для того, щоб оперативно розібратись і вжити заходів потрібно назвати ПІБ мобілізованої особи та номер військової частини, в яку направили.

0-800-500-410

0-800-500-442

044-454-44-99

Відповідно до статті 25 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», роботодавці можуть на період воєнного стану бронювати працівників. Це здійснюється для виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі працівники отримують відстрочку від мобілізації.

Процедура мобілізації не зовсім зрозуміла, оскільки багато нормативно-правових актів мають гриф «для службового користування». Зокрема, Інструкція про організацію в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) має цей гриф (Наказ від 08 листопада 2016 року № 595/ДСК). Але один наказ про внесення до неї змін – цього грифу не має. Також стаття 25 Закону «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» передбачає наявність переліку професій і посад військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню. Зрозуміло, що навіть якщо цей перелік і існує, то він засекречений.

Закон України «Про оборону» у статті 15 визначає повноваження організації бронювання за виконавчими органами органів місцевого самоврядування. При цьому, Кабінет Міністрів України організовує це бронювання відповідно до статті 12 Закону «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану» визначає, що пропозиції до бронювання працівників подаються в електронному або паперовому вигляді до Міністерства економіки України. При цьому, ця пропозиція вже повинна бути погоджена із Міністерством оборони України.

Пропозиції бронювання подаються виключно від органів влади. Тобто, окреме підприємство не має права подати свою пропозицію до Міністерства економіки України.

Стаття 1 згаданої Постанови КМУ визначає, що бронювання здійснюється не лише з метою забезпечення потреб органів влади, але і підприємств, установ, організацій, і для задоволення потреб не лише Збройних Сил, інших військових формувань, але і населення. Тому необхідно, аби з пропозицією бронювання працівників в інтересах конкретного підприємства звернувся до Міноборони та Мінекономіки якийсь державний орган. Як варіант, цим органом може бути, відповідно до статті 15 Закону «Про оборону», виконавчий орган місцевого самоврядування.

Відповідь підготовлена адвокатом Семеном Яценком

Ні, цей Закон підляє застосуванню до трудових відносин, що виникнуть після набрання ним чинності, а саме з 24.03.2022 – з наступного дня, за днем його опублікування.

В Законі відсутня вказівка щодо його зворотної дії в часі. Законом погіршуються трудові права працівників у порівнянні із правами закріпленими в Кодексі законів про працю України та Законі України «Про відпустки».

Вказаний закон діятиме протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втратить чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану.

Ні, якщо неможливість своєчасного нарахування та виплати заробітної плати зумовлена введенням воєнного стану в Україні, бойовими діями в місці діяльності підприємства та після усунення цих обставин зобов’язання з виплати заробітної плати виконані роботодавцем.

Військову агресію Російської Федерації проти України визнано форс-мажорними обставинами згідно листа Торгово-промислової палати України від 28.08.2022 №2024/02.0-7.1.

За наведеного, вважаємо, що положення ст.ст. 9, 614, 617 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання має застосовуватися і до зобов'язань за трудовими договорами.

Варто зауважити, що звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин (непереборної сили) не звільняє від виконання самого зобов'язання. Після усунення вищезгаданих обставин, роботодавець зобов’язаний виплатити працівниками заробітну плату згідно умов трудових договорів. Такі ж положення закріплені в ст. 10 Закону 2136-IX.

Слід зауважити, що звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання розглядається індивідуально щодо кожного випадку порушення.

Наприклад: якщо причиною невиплати заробітної плати працівникам були нез’явлення бухгалтера на роботу через ведення бойових дій, переміщення працівників в інший безпечніший регіон через введення воєнного стану, такі обставини можуть вважатися форс-мажорними.

Проте, якщо підприємство після введення воєнного стану продовжувало нормальну роботу, то несвоєчасна виплата заробітної плати для такого роботодавця не буде вважатися форс-мажорною обставиною.

З 24.03.2022 - дати набрання чинності Законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»:

• обмежено тривалість щорічної основної відпустки: на період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні;
• працівниками залученим до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури роботодавець має право відмовити у наданні будь-якого виду відпуски працівнику, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Власники (зокрема, суб’єкти господарювання) транспортних засобів ставлять їх на облік в військових комісаріатах.

Стаття 6 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює, що під час дії особливого періоду, власники транспортних засобів мають військово-транспортний обов’язок, який полягає в безоплатній тимчасовій передачі транспорту на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань. Такий обов’язок мають і фізичні особи.

Порядок реалізації цього обов’язку встановлюється Положенням Кабінету Міністрів України Постанова від 28.12.2000 №1921.

Проте, під час діє правового режиму воєнного стану, вилучення транспортних засобів відбувається відповідно до інших правил, які встановлені Законом «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012. І для рухомого, і для нерухомого майна порядок вилучення однаковий. Особливості передбачені лише для оборонних підприємств, майно яких вилучається з дозволу Ради національної безпеки і оборони України.
Зараз, відповідно до статті 4 цього Закону, рішення про примусове вилучення приймається військовим командуванням і має бути погоджено державною адміністрацією або виконкомом місцевої ради.

Також встановлено, що якщо у населеному пункті ведуться бої, то вилучення здійснюється без погодження із державною адміністрацією або виконавчим комітетом місцевої ради.

Про вилучення майна складається акт, форма якого встановлена Кабінетом Міністрів України. В цьому акті зазначається погоджена ціна вилученого майна. В ідеалі, має бути залучено професійного оцінщика, але його відсутність не впливає на процедуру вилучення майна. Саме після підписання цього акту виникає право державної власності.

Для отримання компенсації вартості вилученого майна, його колишній власник має звернутися із відповідною заявою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна після припинення правового режиму воєнного стану. Якщо майно після завершення дії воєнного стану зберіглося, то для його повернення необхідно звертатися до суду.

Відповідь надана адвокатом Семеном Яценком

За лінком ви можете ознайомитись із вимогами, яких необхідно дотримуватись при в'їзді до США із домашніми тваринами. 

1. Особи, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Документи: посвідчення про відстрочку від призову (бронь) та документи про відрядження.

2. Особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Документи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма первинної облікової документації № 157-1/о) або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (далі - документи, що підтверджують інвалідність), або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, довідка військово-лікарської комісії про непридатність.

3. Особи, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. 

Документи: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) / медичне свідоцтво про народження за формою № 103/о), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розлучення та визначення місця проживання дітей з батьком або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, посвідчення батьків багатодітної сім'ї.

4. Особи, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Документи: свідоцтво про народження дитини (дітей) та свідоцтво про смерть матері дитини / рішення суду про позбавлення матері батьківських прав / визнання безвісти відсутньою / рішення суду про розлучення з визначення місця проживання з батьком.

5. Опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Документи: посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", в якому зазначено категорію "дитина з інвалідністю" / довідка про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, видана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради / індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу / медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років, а також свідоцтво про народження дитини (дітей), документи, що підтверджують родинні зв'язки (у разі здійснення супроводу матір'ю та/або батьком), або документи, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями).

6. Опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (далі - діти, хворі на тяжкі хороби), але якій не встановлено інвалідність.

Документи: документ, виданий лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я (Міністерство охорони здоров'я України), довідка про отримання державної допомоги на таку дитину, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), свідоцтво про народження дитини (дітей), а також документи, що підтверджують родинні зв’язки (у разі здійснення супроводу матір’ю та / або батьком), або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує таку дитину (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями).

7. Особи, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Документи: свідоцтво про народження дитини (дітей), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю дитини (дітей); документи, що підтверджують інвалідність.

8. Усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.

Документи: документ, який підтверджує усиновлення, опікунство, піклування (рішення суду, довідка з органів опіки та піклування, посвідчення - до 2005 року).

9. Зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.

Документи: довідка про отримання компенсації особі, зайнятій постійним доглядом за особами, що його потребують (може бути видана лише за зареєстрованим місцем проживання), рішення суду, довідка МСЕК.

10. Особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Документи: документи, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність.

11. Опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Документи: документ, який підтверджує опікунство, документ, що підтверджує інвалідність, та рішення суду про визнання особи недієздатною; довідка про отримання компенсації особі, зайнятій постійним доглядом за особами, що його потребують (може бути видана лише за зареєстрованим місцем проживання), рішення суду, довідка МСЕК.

12. Особи, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Документи: свідоцтво про народження дитини (дітей), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дитини (дітей) та документ, що підтверджують проходження чоловіком/дружиною одного із видів військової служби.

13. Особи, які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено.

Документи: відмітка в паспортному документів "Постійне проживання в "______________" / печатка "Оформлено виїзд на постійне проживання".

Ні. П. 2 роз’яснення Держприкордонслужби від 25.02.22. передбачено можливість виїзду закордон лише для осіб, які мають висновок військово-лікарської комісії про непридатність. Непридатності до військової служби встановлює військово-лікарська комісія. Особи, які є обмежено придатними, під час мобілізації можуть бути залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.

Так, це передбачено п. 1 роз’яснення Держприкордонслужби від 25.02.22.

Заборона виїзду за межі України чоловіків не застосовується до:

• осіб, які мають посвідчення про відстрочку від призиву та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік

Згідно ст. 23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:

• заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.